Всі християни почитають богоматір. Але у поляків є своя. Нею вони висловлюють всі відомі на світі почуття: любов і гнів, співчуття і радість, здивування і занепокоєння. Всі в одній фразі:”О, матка Боска Ченстоховська!”. Чесно кажучи, в юності мені це здавалось штукарством. Але в дорослому віці починаєш себе запитувати:”Що за матка така, до якої звертається щосекунди ЦІЛИЙ НАРОД? Народ нічим не гірший і не кращий за інші. І чому ж в мого народу немає такої заступниці? Хоча ікон багато…”. І з’являється непереборне бажання ПРИЙТИ І ПОГЛЯНУТИ ВЛАСНИМИ ОЧИМА і на “матку”, і на тих, хто в неї не просто вірить, а кожної миті звертається подумки і вголос.
До Ченстохови богоматір!
У Львові це зробити просто. Підійти ввечері з закордонним паспортом і польською візою ввечері на площу Двірцеву і сісти в любий автобус (наприклад, з Києва), котрий проїжджає Ченстохову. Але для тих, хто полюбляє впевненість у завтрашньому дні, краще звернутись до транспортного агентства і замовити собі квиточок на бажаний день. І не слід довіряти Інтернет, бо скупі відомості всесвітньої мережі про автобус до Ченстохови справляють враження повної відсутності зручного сполучення з цим містом.
Можна, наприклад, звернутись до Busfor(без жодної передоплати!).
Або до другого.
І от ви вже у вечірньому автобусі. Він везе ваших співвітчизників кого до Кракова, кого до Вроцлава, кого ще далі. Всіх, хто бажає дивитись на світ ВЛАСНИМИ очима.
Вранці ви будете у Ченстохові.
А дорогою згадуєте, що вам відомо про Чорну Мадонну.
З історії
Знаємо багато. Але хочеться вірити в те, що писана вона Лукою-Євангелістом. Хоча наука датує письмо ікони (тричі переписане!) дванадцятим століттям. І вона ТОЧНО починала свій трагічний шлях з рук Льва Даниловича, сина короля Данила, у місті Белз. Але після того, як князь Владислав поставив ікону на дорозі татаро-монгольського війська, і татари відступили, будучи оповиті шкідливою млою, ікону перевезено на Ясну Гору. Дуже потерпіла ікона від рук грабіжників, і на зображенні богоматері залишився слід від їх меча. У середині сімнадцятого століття, коли шведи так і не змогли взяти Ясну Гору, поляки остаточно увірували у небесне заступництво матінки Божої. Через сто років ікона була визнана чудотворною. І сьогодні знаходиться у Ясногурському кляшторі. Почитають ікону не тільки католики і православні, а й польські старообрядці.
Дорога до Ченстохову богоматір
Десь біля четвертої проїжджаєте Краків – місто під знаком ЮНЕСКО. Але СЬОГОДНІ вас здивує не це. А те, що зараз, майже вночі, у Кракові ходить ГРОМАДСЬКИЙ транспорт! Тролейбуси! І автобуси! І людей на зимовій вулиці не густо (бо хто ж то полюбляє в кінці листопада вештатись вулицями заради прогулянки хай навіть чудовим Краковом!).
За Краковом вас чекає справжнісінький сюрприз, майже несподіваний для закоренілого СНДшника – платний автобан! Це диво дорожньої технології змушує згадати казки про літаючий килим, пічку, що встала на власні ноги і подалась геть у далекі світи шукати кращоі долі. Та ні, напевно, можна від Кракова до Ченстохови доїхати і по безплатній ПОЛЬСЬКІЙ дорозі. Але дуже вже хочеться відчувати дорогу такою ж дружньою до тебе, як інтерфейс айфона. Відчувати другом, що всіма технічними, інформаційними засобами бажає довести тебе до ТВОЄЇ цілі.
О шостій годині ранку ви на головній транспортній артерії цього польського містечка. Ні, тут немає яскравих стрілочок, покажчиків, біл-бордів, що закликали би вас відвідати польську святиню. Тут вдень і вночі їдуть і їдуть по своїх справах навантажені фури і звичайні авто. Але перша-ліпша жіночка вам пояснить, яким автобусом, з якої зупинки ви доїдете до Ясней Гури. Автобусом КОМП’ЮТЕРИЗОВАНИМ! Він доправить вас просто до кляштора!
А якщо вам схочеться поблукати по Ченстохові, та ще й відвідати торгівельні точки, то квиточок вам водій дасть на весь день за помірну плату! І тоді ви зможете поєднати грішне з праведним –власними очима побачити помираючий, колись відомий усьому СНД, ченстоховський базар… І – майже неймовірну для такого невеликого містечка кількість супермаркетів. Але зараз ви чекаєте зупинку “Ясна Гура”. Будній день, немає жодного стовпотворіння паломників ні в парку біля кляштора, ні в самому храмі –скромному, спокійному.
І вранці, о 9-й годині ранку 24 листопада в храмі багато людей. Людей таких самих, спокійних, розважливих, тих, хто прийшли в храм не для сусідки чи свекрухи, а почути СЛОВО. Те саме, що було у Бога… І те Слово, що саме – Бог.
І маленька скринька для прохань до матінки Божої викликає у вас непереборне бажання звернутись до неї і зі своїм проханням. І, хоч, можливо, вам стільки років, що не пасує жодна наївність, ви виводите почерком п’ятикласниці: “Матінко Божа, врятуй Україну! Для нас і цілого світу…”. І долучитись до пожертв на завжди свіжі квіти біля чудотворного образу.
Бо мусить же ж бути та межа, за якою розступляться сили зла і перед вашим народом. І хто знає, може, вона якраз отут, перед аркою із образом Ченстоховської Богоматері під дзвонами Ченстохови.
Якщо у вас достатньо часу, ви можете спинитись в готелі монастиря, а приїдете у вихідний день,- спробуєте монастирської випічки. Можете зайти у невеликий монастирський музей і придбати пам‘ятку про Ченстохову відповідно до своїх фінансових можливостей для тих, кому хочете привезти подарунок від “матки Боскої”. І пройтись вуличками імені святих і героїв.
Але важливо не це. Важливо, що ви почуєте СЛОВО. Слово тих, котрі на протязі століть чувають отут, в скромному храмі за свій народ. Слово тих, хто добровільно взяли на себе тяжку відповідальність чути і нести слово Боже, звернене саме до свого народу.
І справа навіть не в тому, хто і що почув там сьогодні, вчора або двісті років назад. Це було єдине слово, потрібне оцим людям. Саме сьогодні. Саме тут. І саме ЦЕ СЛОВО.
І ви вийдете з церкви і зрозумієте, чому над дзвіницею духовної споруди майорить польський прапор.
І вам буде, про що думати ще довго-довго. Але сили зла вже НІКОЛИ не доступляться до вашої душі. І ви згадаєте гоголівського Вія. І відчуєте себе отим бурсаком, що обвів довкола себе коло-оберіг, всередину якого не доступляться жодні панночки, чортенята і сам Вій.
Звички обивателя, звичайно, поведуть вас до магазинів і супермаркетів. Справжнісіньких! Сяючих! В оточенні манюсіньких вуличок, крихітних будиночків, котрі, здається і мріяти не можуть про сусідство з якою-небудь Бедронкою.
Так вам видастся мало, ви ще й зробите покупки, і навантажені по самі вуха виберетесь у зворотню путь.
А зворотня путь не така вже й проста! Відразу ж виявиться, що ви розминулись з автобусом, і вам доведеться САМОТУЖКИ вибиратись з Ченстохови до Львова. І автобусів ВЖЕ НЕМАЄ! Ні польських, ні яких інакших. І ви опиняєтесь на сяючому ченстоховському вокзалі. Бо вам, чи ти бач, завтра на роботу… І не в Польщі. У Львові. І польська електричка везе вас до Катовіце!
Електричка! Польська!
Їй, виявляється, є діло до того, що ви одержуєте українську пенсію і МАЄТЕ ПРАВО на польські пільги. І, самовпевнено покладаючись на прихильність Чорної Мадонни, їдете (чи-то пливете?) у вагоні польської електрички. І боїтесь проспати, бо лише в самому Катовіце є три(!) зупинки електрички, а вам потрібно саме вокзальну. Та звичайно ж ви спізнились і на автобус до Кракова, і до Перемишля. І вас ЗАСЛУЖЕНО витурять з роботи. Але в Катовіце для таких, як ви є ще й МІЖНАРОДНИЙ автовокзал. Будова, що віддалено нагадує автовокзал міста Городок Львівської області. Але саме там ви (та ще ціла компанія тих, хто теж забажав бачити світ власними очима) разом зі своїми коробками впихуєтесь у Ікарус, котрий простує до Житомира.
І о шостій ранку знов стоїте на Двірцевій плоші у Львові. І вас НЕ звільнять з роботи.
А за три години ви знов на своєму робочому місці і разом з вами оте гоголівське захисне коло. І ви вже абсолютно впевнені в тому, що через нього не пробереться жодна нечисть. Бо в нашому маленькому світі є ще й ті, хто ЧУВАЮТЬ! Ті, що вміють слухати Бога, і донести його слова до тих, хто ХОЧЕ його почути.
13.03.2016
Галайтата Світлана Петрівна.
З глибокою пошаною до кліру Ясногурського монастиря.